ВИЩИК, КА,
Вищик, ка, м. Родъ клейма въ видѣ вырѣзки на ухѣ овцы. Черк. у. Екатер. г. Мнж. 182.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 202.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ВИЩИКНУТИ, НУ, НЕШ, →← ВИЩИЙ, А, Е.